20 березня виповнюється 195 років від дня народження Генріка Ібсена. В історії західноєвропейської «нової драми» норвезькому письменнику Генріку Ібсену (1828-1906 ) по праву належить роль новатора та першопрохідця. Його творчість стикається з багатьма літературними напрямами, але не вкладається в межі жодного з них. У 60-х роках XIX століття Г. Ібсен починав як романтик, у 70-х став одним із визнаних європейських письменників-реалістів, а символіка його п’єс 90-х років зближувала Ібсена з символістами та неоромантиками кінця століття. Ще за життя Ібсена його драматургія визнавалася новаторською. Із повним правом він був оголошений творцем аналітичних п’єс, які відроджували традиції античної драматургії. У п’єсах Ібсена драматизм ситуації полягає в тому, що виявляється повна протилежність між видимістю життя і його справжньою природою. Розкриття показаного в п'єсі світу починається найчастіше вже в ході дії – в деталях, в окремих і, здавалося б, випадкових репліках, у кінці ж п'єси відбувається повний крах ілюзій і з'ясування істини. Основні твори: «Бранд» (1866), «Пер Гюнт» (1867), «Стовпи суспільства» (1877), «Ляльковий дім» («Нора», 1879), «Привиди» (1881).

Джерело: https://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printit.php?tid=4300