Оксана Забужко – видатна українська письменниця, філософиня. Лауреатка Шевченківської премії (2019), а також численних нагород: фундації Антоновичів (2008), ордена княгині Ольги (2009), Angelus (2013). З її ім’ям пов’язують вихід сучасної української літератури на світову арену. Перекладена 20 мовами світу.
Оксана Забужко народилася 19 вересня 1960 року. Друкуватися в літературній періодиці почала з 1972 року (писала вірші).
Закінчила філософський факультет Київського університету імені Шевченка та аспірантуру при кафедрі етики і естетики цього ж університету. 1987 року захистила дисертацію «Естетична природа лірики як роду мистецтва» на звання кандидата філософських наук.
Від 1996 року провадить кар’єру професійного літератора. Багато подорожує. Є членом багатьох редколегій, журі, конкурсних комітетів в Україні та за кордоном.
Оксана Забужко є автором поетичних збірок:
«Травневий іній» (1985),
«Диригент останньої стрічки» (1990),
«Автостоп» (1994),
«A Kingdom of Fallen Statues» (1996),
«Новий закон Архімеда. Вибрані вірші» (2000),
«Друга спроба: Вибране» (2005).
Прозові твори письменниці:
«Інопланетянка» (1992),
«Казка про калинову сопілку» (2000),
«Сестро, сестро (повісті й оповідання) (2003),
«Музей покинутих секретів» (2009).
Джерела: Забужко Оксана Стефанівна / Вікіпедія; https://nashformat.ua/authors/oksana-zabuzhko-books
