Drop Down Menu
  • Знаменні дати: Жовтень

4 жовтня

День працівників освіти

День працівників освіти — професійне свято працівників освіти України. Відзначається щорічно у першу неділю жовтня.

Свято встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи працівників освіти України…» згідно з Указом Президента України «Про День працівників освіти» від 11 вересня 1994 року № 513/94.

 

 

5 жовтня

Всесвітній день вчителів

 

Щорічно 5 жовтня у понад 100 країнах відзначається День вчителя, який був заснований в 1994 році як Всесвітній день вчителя (World Teaches' Day). Історичною передумовою для заснування Дня вчителя стала Спеціальна міжурядова конференція про статус вчителів, яка відбулася 5 жовтня 1966 року в Парижі. У результаті представниками ЮНЕСКО та Міжнародної організації праці був підписаний документ «Рекомендації, що стосуються статусу вчителів».

5 жовтня 1994 року Всесвітній день вчителя відзначався вперше, і з тих пір святкові заходи незмінно проходять саме 5 жовтня, хоча в деяких країнах це свято відзначається в дні близькі до 5 жовтня. Головне, щоб святкування не співпали з осінніми канікулами в північній півкулі і з весняними канікулами - у південному.

 

 

6 жовтня

135 років від дня народження Івана Антоновича Кочерги (1881-1952), українського драматурга.

Кочерга Іван Антонович (24 вересня (6 жовтня) 1881, Носівка, нині місто Чернігівської області  29 грудня 1952, Київ) видатний український драматург, заслужений діяч мистецтв України, нагороджений орденом святого Станіслава 3-го ступеня і двома орденами трудового Червоного Прапора.

З 1904 виступає з театральними рецензіями на сторінках чернігівських газет. 1910 р. пише першу п'єсу російською мовою «Пісня в келиху» (вперше поставлена в Харківському Народному театрі лише 1926 р. в перекладі Павла Тичини під назвою «Легенда про пісню», п'єса успіху не мала). Нова п'єса — «Дівчина з мишкою» (рос. мовою, 1913) мала помітний, хоч і скандальний успіх.

У 1914 р. І. Кочерга переїхав у Житомир. П'єси російською мовою «Зубний біль сатани» (1922) та «Викуп (Весільна поїздка Марусі)» (1924) завершують певний етап драматургічного розвитку, в цей період творчого життя письменник починає писати українською мовою. 1925p. він завершує роботу над п'єсою «Фея гіркого мигдалю». 1927 р. — пише нову п'єсу «Алмазне жорно». 1928 р. — кілька п'єс, безпосередньо пов'язаних тематикою і проблематикою з тогочасною дійсністю..

Він пише комедію «Натура і культура» (1928), драму-феєрію «Марко в пеклі» (1928) і низку так званих «кооперативних» п'єс, типових для 20-х років агіток. У 1930 році він пише драматичну поему «Свіччине весілля» (інша назва «Пісня про Свічку»), але поставлена вона була лише 1935 р. П'єса «Майстри часу», попри те, що спочатку була відхилена українським реперткомом, на Всесоюзному конкурсі драматургічних творів, у1934 p. дістала (під назвою «Годинникар і курка») третю премію.

 І. Кочерга пише романтичну драму «Ярослав Мудрий» (1944, друга редакція — 1946). Драма задумана як історична трагедія. Як романтична ж драма «Ярослав Мудрий» є високим досягненням в українській літературі. У повоєнні роки основні творчі сили письменник віддає роботі над драматичною поемою про Т. Г. Шевченка «Пророк» (1948).

Іван Кочерга- класик української драматургії відстоював українську мову як мову вільного і незалежного народу всупереч настановам Кремля, він не боявся ні в творчості, ні в житті висловлюватися сміливо з найпринциповіших національних питань, при цьому в побуті залишаючись людиною скромною і навіть сором'язливою.

 

14 жовтня

День захисника України. День святої Покрови Пресвятої Богородиці. День Українського козацтва

 

 «За Україну! За її волю! За честь! За славу! За народ!»

День-захисника-України-Шкільне-життя2День захисника України — свято, що відзначається в Україні 14 жовтня у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас з Днем Українського козацтва. З 2015 року є державним святом і неробочим днем.

Свято встановлено указом Президента України Петра Порошенка з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій Українського народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості.

 

17 жовтня

80 років від дня народження Івана Федоровича Драча (1936), українського поета, кіносценариста

 Іван Федорович Драч (нар. 17 жовтня 1936, ТеліжинціТетіївського району Київської області) — український поет,перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч. Член КПРС (1959—1990). Перший голова Народного Руху України (1989). Герой України (2006).

У 1983 Івану Драчу було присуджено Державну премію СРСР з літератури за збірку віршів російською мовою «Зеленые врата» (М., 1980).

Творчий шлях розпочав у період «хрущовської відлиги». Дебютував 1961, коли київська «Літературна газета» опублікувала його поему-трагедію «Ніж у сонці».

Член Спілки письменників України з 1962.

Учасник урочистостей в Кам'янці-Подільському (25 жовтня 1988) з нагоди відкриття меморіальної дошки на будинку, де народився Микола Бажан.

За радянських часів створив цілі цикли віршів, присвячених Леніну й комуністичній партії, до якої належав.

Поезія Івана Федоровича Драча 

«Соняшник» (1962); «Протуберанці серця» (1965); «Дихаю Леніним» (1965); «Балади буднів» (1967); «Поезії» (1967); «До джерел» (1972); «Корінь і крона» (1974); «Київське небо» (1976);«Дума про вчителя» (драматична поема, 1977); «Сонячний фенікс» (1978); «Сонце і слово» (1978); «Американський зошит» (1980); «Січнева балада 1924 року» (1980); «Шабля і хустина» (1981);«Драматичні поеми» (1982);  «Київський оберіг» (1983); «Соняшник» (1985); «Теліжинці» (1985); «Храм сонця» (1988); «Противні строфи» (2004/ 2005).

 

 

24 жовтня

Всесвітній день розвитку інформації

 

 У 1972 році Генеральна Асамблея заснувала Всесвітній день інформації про розвиток, мета якого полягала в залученні уваги світової громадської думки до проблем розвитку та до необхідності зміцнення міжнародного співробітництва для їх вирішення.

Асамблея висловила переконаність в тому, що поліпшення розповсюдження інформації та мобілізація громадської думки, особливо серед молоді, були б важливим фактором для кращого усвідомлення проблем розвитку і сприяли б, таким чином, нарощуванню зусиль у сфері міжнародного співробітництва з метою розвитку.

 

 

25 жовтня

135 років від дня народження Пабло Руїса Пікассо (1881-1973), іспанського і французького художника

 

Пабло Руїс Пікассо (повне ім'я  Пабло Дієго Хосе Франсіско де Паула Хуан Непомусено Марія де лос Ремедіос Сіпріано де ла Сантісіма Трінідад Кліто Руїс-і-Пікассо, ісп. Pablo Diego José Francisco de Paula Juan Nepomuceno María de los Remedios Cipriano de la Santísima Trinidad Clito Ruiz y Picasso; 25 жовтня 1881, Малага,Іспанія -8 квітня 1973, Мужен, Франція) — іспанський і французькийхудожник, працював в основному у Франції, один із найвидатніших митців XX століття.

У «блакитний» (19011904) і «рожевий» (19051906) періоди творчості створив загострено виразні твори («Дівчинка на кулі», 1905).

1907 року став засновником кубізму, із середини 1910-х створював роботи в стилі неокласицизму, з початку 1920-х рр. став лідеромсюрреалізму.

У 1930-х роках створював скульптури з металу, ілюстрував книги, займався монументальним живописом («Герніка», 1937, написана після бомбардування цивільних районів однойменного міста).

Експерти називають Пікассо «найдорожчим» художником у світі — 4 травня 2010 року картину митця «Оголена на тлі бюста і зеленого листя» було продано на аукціоні Christie's за 106.482 млн. доларів США, що стало рекордом, тобто найдорожчим шедевром мистецтва, будь-коли проданим у світі.

Пабло Пікассо лишив по собі понад 80 000 робіт (за іншими підрахунками, що не включають малюнків, ескізів, керамічних творів та незавершених робіт — близько 20 000; досі на різних аукціонах «спливають» невідомі, переважно невеликі роботи Пікассо).

 

 

Оголена на тлі бюста і зеленого листя, 1932 «Герніка», 1937   «Дівчинка на кулі», 1905

 

27 жовтня

175 років від дня народження Христини Олексіївни Алчевської  (1882-1931), української письменниці просвітителя-педагога

 

Христина Олексі́ївна Алчевська (нар. 16 березня 1882, Харків — 27 жовтня 1931, там же) — українська письменниця, драматург, прозаїк, поетеса і педагог. Вона належала до славетної української родини Алчевських, дочка Христини Алчевської та Олексія Алчевського. Працювала вчителькою гімназії в Харкові.

Писати дівчинка почала з ранніх літ. У 10-річному віці разом зі шкільними подругами видавала дитячий рукописний журнал «Товариш», у якому впродовж 1892–1894 рр. уміщала і свої вірші та оповідання. Відтоді вона не відкладає перо, удосконалюючи українську мову, водночас опановуючи складну техніку французького вірша. З 1902 року Христина почала друкуватися в періодичних виданнях, літературно-художніх альманахах.

   Із 1903 року Х. Алчевська працює в недільній школі, де, попри заборону, читала учням українські книжки. Водночас вона робила перші кроки в нелегальній діяльності, спробувала створити український жіночий гурток. Дебютувала у листопаді 1905 року поетичним зверненням «До дітей мого краю» у газеті «Хлібороб». 1905 р. Христина Олексіївна працювала викладачем української та французької мов у середніх і вищих навчальних закладах Харкова. Тоді ж написала ряд художніх творів, спочатку російською, потім українською мовами, в яких відбилися настрої та сподівання демократичної інтелігенції, засуджувалися соціальна нерівність й національний гніт. Її вірші друкувалися майже в усіх тогочасних українських періодичних виданнях: «Хлібороб», «Рідний край», «Громадська думка», «Літературно-науковий вісник» та інші.

Її поетична спадщина — досить велика. За десять років, з 1907-го по 1917-й, вона опублікувала 11 збірок, серед них — «Туга за сонцем» (1907), «Сонце з-за хмар», «Пісня життя» (1910), «Вишневий цвіт» (1912), «Пісні серця і просторів», «Моєму краю» (1914), «Спомини» (1915), «Мандрівець» (1916) й інші. Остання, дванадцята, збірка вийшла 1922 року в Каліші (Польща). Із дванадцяти її збірників тільки один, десятий «Мрії», був виданий російською мовою.

1917-у не стає брата Івана, у 1920-у помирають мати і брат Григорій. Деякий час вона нічого не може писати. Але згодом публікує збірку «Clematis» (1922), а через кілька років з-під її пера виходить драматична поема «Луїза Мішель», яку вона написала 1926-го (опублікована у 1930-у)

Вона залишила величезну рукописну спадщину (близько 4 тисяч творів), значна частина якої зберігається у відділі рукописів Інституту літератури НАН України та у Національній бібліотеці ім. В. Вернадського.

 

 

28 жовтня

 

 

26 років як  Верховна Рада УРСР затвердила Закон про державний статус української мови .

 

 

 «Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб»

 Іван Огієнко

 

1989 р. було конституційно закріплено державний статус української мо­ви в Україні, а 28 жовтня 1989 p. прийнято Закон про мови в Українській РСР.

Українська мова— мова, поширена у Південносхідній Європі, у Північному Причорномор’ї, належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної родини.

Українською мовою говорять в Україні, прикордонних територіях сусідніх країн, де здавна мешкають українці, а також у країнах, куди свого часу виїхала значна кількість українців (українська діаспора).

У 90-х р.р. XX ст. українська мова стала єдиною державною мовою в Україні та однією з трьох офіційних мов у Придністров’ї. До цього майже 300 років українська мова заборонялася, піддавалася репресіям або не мала повноправного державного статусу в тих країнах, до складу яких входили українські землі.

Українська мова виділилася з праслов’янської мови у VI – VII ст. Літературна мова на основі народної розмовної мови існує від XVIII ст.

Відповідно до ст. 10 (Розділ І — «Загальні засади») Конституції  України українська мова є єдиною державною мовою України.

«Мова – духовне багатство народу» В. Сухомлинський

28 жовтня

 

День визволення України від фашистських загарбників

 

        28 жовтня відзначається День визволення України від фашистських загарбників. Цей день було засновано згідно з Указом Президента України "Про День визволення України від фашистських загарбників" від 20 жовтня 2009 року… "з метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників, вшанування героїчного подвигу і жертовності Українського народу у Другій світовій війні…".

Під час Другої світової війни 1941–1945 років саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи від фашизму. Після Сталінградської битви (листопад 1942 року – лютий 1943 року) хід війни докорінно змінився. Перші населені пункти України на східному Донбасі були звільнені у грудні 1942 року. Остаточне визволення українських земель почалося під час Курської битви (5 липня – 23 серпня 1943 року). 23 серпня війська Степового фронту звільнили Харків. Протягом вересня-жовтня 1943 року тривала героїчна битва за Дніпро, уздовж якого німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони. Кульмінацією битви за Дніпро стало визволення Києва від гітлерівців.

 

 


Бібліотека ХНЕУ