Drop Down Menu
  • Знаменні дати: Серпнень
Серпнень 2016
9 серпня
Міжнародний день корінних народів світу

Міжнародний день корінних народів світу. Його відзначають із 23 грудня 1994 року. Заснувала Міжнародний день корінних народів світу Генеральна Асамблея ООН, оскільки саме в цей день почала свою роботу група з корінних народів Підкомісії ООН із питань заохочення та захисту прав людини. Перше засідання цієї робочої групи відбулося в 1992 році. Міжнародний день корінних народів світу був вигаданий, щоб віддати належне всім оригінальним культурам світу і подякувати представникам всіх народностей за внесок у розвиток людства.

Також це свято є нагадуванням про ті труднощі, з якими в сучасному світі можуть стикатися представники різних націй. Це і масова бідність, і расова дискримінація, і позбавлення базових прав людини. Завдяки появі такого свята, міжнародне співтовариство стало частіше звертати увагу на проблеми невеликих народностей.

12 серпня
12 серпня – Міжнародний день молоді

Міжнародний день молоді міжнародний день, що відзначається ООН 12 серпня.

Вперше День був відсвяткований у 2000 році і з тих пір щорічно привертає увагу до Всесвітньої програми дій в інтересах молоді, прийнятої ООН у 1995 році і розширеної у 2007 році. Ця програма грає найважливішу роль у розвитку молоді, розширюючи сферу впливу молодих людей для їхньої безпосередньої участі в житті суспільства.

Програма охоплює 15 напрямків: освіта, зайнятість, голод і злидні, охорона здоров'я, навколишнє середовище, зловживання наркотичними засобами, злочинність серед неповнолітніх, організація дозвілля, дівчата і молоді жінки, повноправна і ефективна участь молоді в житті суспільства і в процесі прийняття рішень, глобалізація, інформаційно-комунікаційні технології, ВІЛ/СНІД, збройні конфлікти, питання відносин між поколіннями.

Молодість – безцінний дар природи. Його треба приймати з вдячністю, намагатися використати всі переваги цієї прекрасної миті життя.
15 серпня
245 років з дня народження британського письменника Вальтера Скотта (1771-1832)

Вальтер Скотт (англ. Walter Scott; 15 серпня 1771, Едінбург — 21 вересня 1832, Ебботсфорд, похований в Драйбурге) — всесвітньо відомий британський письменник, поет, історик, збирач старовини, адвокат, за походженням шотландець. Вважається основоположником жанру історичного романа.

Першим оригінальним твором молодого поета стала романтична балада «Іванов вечір» (1800). Саме з цього року Скотт починає активно збирати шотландський фольклор і, як результат, в 1802 році видає двотомну збірку «Пісні шотландського кордону». До збірки увійшло декілька оригінальної балади і безліч тих, що пропрацювали південно - шотландських легенд. Третій том збірки вийшов в 1803 році. Всю публіку Великобританії, що читає, понад усе підкорил його роман у віршах «Марміон» (російською мовою вперше з'явився в 2000 році у виданні «Літературні пам'ятники»).

Романтичні поеми 1805-1817 років принесли йому славу видатного поета, зробили популярним жанр ліро-епічної поеми, яка поєднує драматичну фабулу середньовіччя з живописними пейзажами і ліричною піснею в стилі балади: «Пісня останнього менестреля» (1805), «Марміон» (1808), «Дева озера» (1810), «Рокбі» (1813) але ін. Скотт став справжнім засновником жанру історичної поеми.

Вальтер Скотт — творець жанру історичного романа; перший з них - «Уеверлі» (1814) — з'явився анонімно (наступні романи аж до 1827 року виходили як твори автора «Уеверлі»).

В центрі романів Ськотта лежать події, які пов'язані із значними соціально-історичними конфліктами. Серед них — «шотландські» романи Скотта - «Гай Маннерінг» (1815), «Антиквар» (1816), «Пуритани» (1816), «Роб Рій» (1818), «Легенда про Монтрозе» (1819). Найбільш вдалими серед них є «Пуритани» і «Роб Рой».

Виходячи за межі Шотландії, письменник звертається до давніх часів історії Англії і Франції. Події англійської історії змальовані в романах «Айвенго» (1819), «Монастир» (1820), «Аббат» (1820), «Кенилворт» (1821), «Вудсток» (1826), «Пертская красавица»(1828).

Роман «Квентин Дорвард» (1823) присвячений подіям у Франції часів правління Людовика XI. Місцем дії романа «Талисман» (1825) стає східне Середземномор'я епохи хрестових походів.

У 1820-х роках були опубліковані ряд творів Вальтера Скотта на історичну і історико-літературну тему: «Життя Наполеона Бонапарта» (1827), «Історія Шотландії» (1829 - 1830), «Смерть лорда Байрона» (1824). Книга «Життєпис романістів» (1821 - 1824) дає можливість уточнити творчу в'язку Ськотта письменникам XVIII століття, особливо з Генрі Філдінгом, якого він сам називав «батьком англійського романа».

Протягом більш ніж тридцятирічної літературної діяльності письменник створив двадцять вісім романів, дев'ять поем, безліч повістей, літературно-критичних статей, історичних праць. Кожен його роман заснований на певній концепції історичного процесу зараз. Для шотландців він — більше, ніж просто письменник. Він відродив історичну пам'ять цього народу і відкрив Шотландію для решти світу і в першу чергу — для Англії.

23 серпня
День визволення Харкова від німецько-фашистських загарбників
23 серпня 2016 року відзначається 73-тя річниця визволення міста Харкова від німецько-фашистських загарбників.

Німецька окупація Харкова — окупація Харкова німецькими військами під час Німецько-радянської війни, що почалась 24 жовтня 1941 р. і тривала з перервами до Дня визволення міста — 23 серпня 1943 р.

71 рік тому 23 серпня 1943 року о 4.30 ранку частини радянської армії вийшли з боями на площу Дзержинського і таким чином удруге звільнили наш рідний Харків від німецько-фашистської неволі. За 23 місяці фашистської окупації наше рідне місто-красень було перетворене окупантами у руїни. Загальні втрати народного господарства Харківщини склали понад 33,5 млрд крб. Гітлерівці розрушили і спалили всі основні споруди міста, залізничний вокзал, із 33 вищих навчальних закладів були знищені 28. А в університетській бібліотеці по вул. Університетській фашисти влаштували… конюшню.

На Харківщині до війни проживало понад 2755 тис. чол., у самому Харкові залишлося 150 тис. жителів. 50 тис. харків’ян були відправлені на примусові роботи до Німеччини. Фашистські кати розстріляли, повісили, замучили понад 60 тис. харків’ян, близько 15 тис. загинуло від голоду. Знищували лище за те, що ти був євреєм чи комуністом.

За звільнення Харкова героїчно і безстрашно билися представники понад 50 національностей Радянського Союзу. Їх іменами вдячні харків’яни, назвали свої вулиці, проспекти, мости і площі… І живуть ці герої поруч з нами у назвах і понині.

24 серпня
День Незалежності України
"Всім серцем любіть Україну!", "любіть Україну і пісню її солов'їну"

День Незалежності України — головне державне свято України, що відзначається щороку 24 серпня на честь прийняття Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України, що прийнято вважати датою утворення держави Україна в її сучасному вигляді.

27 серпня
27 серпня

Теодор Драйзер (Theodore Herman Albert Dreiser; 27 серпня 1871, Терре-хот, штат Індіана— 28 грудня 1945, Голлівуд)— американський письменник і громадський діяч.

Теодор Драйзер, дев'яте дитя в сім'ї, народився 27 серпня 1871 року. У 1887 році закінчив школу. У 1889 році поступив в університет Індіанський в Блумінгтоне. Через рік припинив вчення через те, що не зміг оплачувати навчання. Після працював клерком, візником фургона пральні.

Драйзер вирішує стати репортером. У 1892—1894 роках був репортером в газетах Піттсбурга, Толедо, Чикаго і Сент-Луіса. У 1894 році переїжджає до Нью-Йорка. Його брат Поль Дрессер організовує музичний журнал «Every month», і Драйзер починає працювати в нім редактором. У 1897 році покидає журнал. Писав за замовленням «Метрополітен», «Харперс», «Космополітен».

У листопаді 1932 року Драйзер уклав контракт з Paramount про постановку фільму по роману «Джені Герхардт». У 1944 році Американська академія мистецтв і літератури нагороджує Драйзера почесною золотою медаллю за видатні досягнення в області мистецтва і літератури.

У травні 1931 року виходить автобіографічна книга Драйзера «Зоря», де він описав своє дитинство і юність.

Після поїздки в СРСР, куди був запрошений в 1927 році, опублікував книгу «Драйзер дивиться на Росію».

У 1932 році він видає книгу «Трагічна Америка».

Романи: 1900 — Сестра Керрі; 1911 — Дженні Герхардт; 1912 — Фінансист; 1914 — Титан; 1915 — Геній; 1925 — Американська трагедія; 1946 — Оплот; 1947 — Стоїк

160 років від дня народження Івана Яковича Франка (1856-1916), українського письменника, вченого, громадського діяча.

Іван Якович Франко (27 серпня 1856, с. Нагуєвичі — 28 травня1916, Львів, Австро-Угорщина) — український письменник, поет, публіцист, перекладач, учений, громадський і політичний діяч.Доктор філософії (1893), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1899), почесний доктор Харківського університету (1906). Усебічно обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно працьовитий, Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури. Був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком літератури, перекладачем, видавцем. Сюжети для творів Франко черпав з життя і боротьби рідного народу, з першоджерел людської культури — зі Сходу, античної доби, Ренесансу. Був «золотим мостом» між українською і світовими літературами.

Перші опубліковані літературні твори Франка — вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були надруковані у студентському часописі «Друг», членом редакції якого він став з 1875 року.

Перший період творчості Франка визначають його політичні поезії, своєрідні народні гімни: «Каменярі» (1878),«Вічний революціонер» (1880), «Не пора…» (1880) та ін., повісті Boa constrictor (1881), «Борислав сміється» (1881),«Захар Беркут» (1882), низка літературознавчих, публіцистичних статей.

За стилем Франко належить до перших реалістів української літератури, найвизначніший поет пошевченківської доби. Новаторською була друга збірка «З вершин і низин» (1887, поширена 1893), охоплювала головні твори його суспільної лірики («Товаришам з тюрми», «Вічний Революціонер», «Каменярі», «Земле моя», «Тюремні сонети» та інші); революціонізувала молоде покоління, через що в Російській імперії була заборонена. Вершина інтимної лірики Франка збірка «Зів'яле листя»(1896). Драму власного життя Франко зобразив у збірці «Із днів журби» (1900). Програмова збірка Semper tiro (1906) є містичним кредо поета-борця. Велику майстерність виявив Франко і в широких епічних поемах «Панські жарти» (1887), «Сурка» (1890), «Смерть Каїна»(1889), «Іван Вишенський» (1900) й інших. Багато автобіографічного вклав Франко у свою найвизначнішу поему «Мойсей» (1905).

Вершини прози Франка: повість Boa constrictor (1878), соціальний роман «Борислав сміється» (1882, уперше зображені початкові форми революційної боротьби робітництва та стихійне пробудження його класової свідомості).

На основі старих українських літописів Франко написав історичну повість «Захар Беркут» (1882, зображено героїчну боротьбу українських верховинців проти монголів 1241 року). До історичних творів належать «Герой поневолі» (1904, про революцію 1848 року у Львові), «Великий шум» (1907, про скасування панщини). Особливе місце в творчості Івана Франка посідає соціально-психологічна повість «Перехресні стежки» (1899—1900).

Моральному розкладові «верхів» тогочасного суспільства в Галичині Франко присвятив романи «Для домашнього вогнища» (1892), «Основи суспільності» (1895). Повість «Лель і Полель» (1887) має дидактичний характер. Проза Франка відзначається жанровим багатством, реалістичним зображенням життя всіх прошарків суспільства.

У драматургії Франко виявив себе майстром соціально-психологічної та історичної драми й комедії. Перші спроби на цьому полі походять з гімназії: «Юґурта» (1873), «Три князі на один престол» (1874), інші. Найбільше п'єс Франко написав у 90-х роках. Найвизначніші з них — соціально-психологічна драма «Украдене щастя» (1893), віршована історична драма «Сон князя Святослава» (1895). З більших п'єс відомі комедії «Рябина» (1886), «Учитель» (1896), з одноактівок «Останній крейцар» (1879), «Будка ч. 27» (1893), «Кам'яна душа» (1895), «Майстер Черняк» (1896), «Суд святого Миколая» (вперше вийшла 1920) У жанрі дитячої літератури Франко збагатив українську літературу книгами «Коли ще звірі говорили» (1899), «Лис Микита» (1890), «Пригоди Дон-Кіхота» (1891), «Коваль Бассім», «Абу-Касимові капці» (1895) тощо.

Проза Франка охоплює понад 100 оповідань, новел, 10 повістей, романів. Починається з так званого «бориславського циклу» (від 1877 року), в якому Франко подав жахливий образ і глибокий аналіз соціального зла в тогочасній Галичині. Зубожіння, пролетаризація галицького села лягли в основу збірок «В поті чола» (1890), «Галицькі образки» (1897), до яких належать автобіографічні оповідання «Малий Мирон», «Грицева шкільна наука», «Олівець», «Schonschreiben», інші.


Бібліотека ХНЕУ